Українські Анекдоти

Високо в горах Карпатах, десь на полонині, сидить мама з дочкою… – Порадьте-ми шось, мамо. – А шо сі стало, доцю? – То во не знаю, шо маю робити. Здибаюся з трьома легінями. І ніяк не годна-м одного з трьох вибрати. – Ну то кажи. – Їден дуже добре зароблєї. Як літо – то ніц-но людям дахи бляхов криє… як осінь – то кіньми ніц-но їздить – бульбу людьом з полів привозит, потім гній розвозит. А як сніг впаде – то чоботи всім направлєї. Та й має багацько грошей. Але тупе таке, як той чобіт. Я коло нього ніц-но говорю і говорю, говорю і говорю… А він писка стулить і ніц-но заглядає на мої цицьки… – Ая… – А другий такий мудрий, так всьо знає, шо гет ми страшно сі коло нього робе. Може цілий вечір вповідати, як яка зьвізда на небі сі називає, гет всі зьвізди знає, де в яких краях жиют які люди і яка в них цера – чорна, жовта чи біла, де які слоні з якими псами жиют… А я ніц-но слухаю і слухаю, і слова встромити не годна-м… – Ая… – А той третий – то фест як файно танцює. Так тими ножисками закидааає, так ними ладно тупає… Ніц но би-м сі дивила і дивила… – Ая, – каже мама,- туво тепер-ка сі квапити не треба, раз вже маєш гет трьох… Потім на кілька хвилин замислилася мама і вповідає: – Слухай, доню! А того першого ніяк не годна-с навчити танцювати?..