Українські Анекдоти

Вечоріло. Мама з донькою повертаються зморені з дачі, йдуть полем до електрички. Мамі захотілося попісяти, вона шукає кущі. Кущики то є, але якісь вони рідкісні і рідкі, просвічуються. А що тут зробиш - лізе вона в них задки, а доця її коригує, обидві при цьому кричать. - Полічка, доню! Мене видко? - Так, так, мамо, видко, ще далі. Ізольда Марківна, жінка, до речі, надзвичайно огрядна, з приємними, хоч і величезними формами, задкує далі в кущі. - Полю. Шо там? Видно? - Так, так, давай ще трохи! Ізольда Марківна ще задкує, і ще, і ще. Нарешті, донька їй командує, - Давай!!! - вона сідає і справляє маленьку потребу. Коли жінка вже встала, з полегшенням натягуючи труси, позаду пролунав голос: - Добре, що хоч не в стакан ... Вона обернулася з неймовірним здивуванням на почервонілому обличчі, і перед нею постала картина: три мужики, розташувавшись з склянками в руках на травичці, з жахом спостерігали, як на їх скатертину-самобранку, з кущів, невблаганно, як бульдозер, керований далеким бригадиром, насувається неосяжна жіноча дупа...