Українські Анекдоти

Вирішила жінка перекласти грубку. Найняла пічника. Прийшов пічник, натаскав цегли, глини-все під розчин. Жінка рзплакалась: – З чоловіком ось розвожуся! – Чому? — питає пічник, — п’є? — Ні, — відповідає селянка. – Б’є? – Ні. — А що? – Хропе, хропе, сволота-так, що скло в вікнах деренчить … до Києва возила, академікам показувала, грошей купу звела – все одне хропе. — А спить як? — питає пічник. — На спині, як усі, – відповідає жінка. – Як захропить-роздвинь йому ноги, – радить пічник. На наступний день приходить пічник доробляти роботу, і зустрічає його накритий стіл, ошатна господиня. — За що, господиня? – питає пічник - робота – то не зроблена. – Пес з нею, з грубкою, — відповідає жінка, – допомогла твоя порада, перестав мій чоловік хропіти, як відрізало. Тільки скажи. як ти, простий пічник, зумів збагнути те, до чого академіки не додумалися?!! Життя сімейне моє врятував-адже я його, гада, кохаю! – Так то академіки, – відповідає пічник, – а ми просто міркуємо, по пічному: ноги розсунеш-яйця впадуть. Яйця впадуть — дупу закриють. Тяги немає — і хропіння немає!