Українські Анекдоти

Прийшов Іван-Царевич до Баби-Яги. Гнівний, мечем розмахує: – Гей, стара карга, зроби мені баньку, та нагодуй, та спати поклади! Інакше – голову зніму. – Зроблю-зроблю, Іваночку. А хочеш – моя онучка тебе віничком попарить, кваску піднесе? – Ти що – з глузду з'їхала, стара?! І сама страхопуда, і внучка, напевне, не краща. Попарився. Сів до столу. – А хочеш, Іваночку, моя онучка поряд саде: медовуху пити, пісень співати? – Ти знову за своє? І сама стерво була, і онуку під кожного підкладаєш! Повечеряв, час спати. – А хочеш, Іваночку, моя онучка з тобою ляже: солодку казку розповість, приголубить, зігріє? – Йди, стара, зі своєю онукою під три чорти! Прокинувся на світанку, вийшов з хатини: перед ним луг діамантовий, озеро кришталеве, тиша дзвінка... А з води дівчина виходить без одягу – небаченої вроди. Коси розкішні, довгонога, на золотавій шкірі ранкове сонце виграє. – Ти хто, дівчино? – ошелешено питає Іван-Царевич. – Я – онучка Баби-Яги. А ти хто, парубче? – А я дурень! Дурень!