Українські Анекдоти

В будинку №3 по Тихому провулку пропала вода. Приїхав екскаватор, викопав у дворі яму двометрового зросту, шукав труби, але не знайшов. Робочі подивилися в яму, засмутилися, плюнули і вирішили зав'язати з археологією до ранку. Пізно ввечері дядько Михайло йшов додому і впав в яму. Він не знав, що вона є у дворі, просто йшов навмання і знайшов її. Правда, робочі залишили огорожу в двох місцях - попереду ями, і з заду, адже ніхто не припускав, що дядько Михайло зайде з флангів. Опинившись внизу, дядько Михайло захотів вибратися на волю, але зазнав невдачі. Дядько Михайло почав голосно кричати те, що належить кричати при падінні в яму. Ви знаєте всі ці слова, я не буду їх перераховувати. Від звуків рідної мови прокинулися сусіди, вийшли на балкони, всім хотілося знати джерело трансляції. Жива істота, що потрапила в яму, завжди викликає жвавий інтерес у своїх побратимів. Всім цікаво, як вона буде звідти вилазити. Якщо істота вміє ще й матюкатися, від цього шоу тільки виграє. Потім з будинку вийшов дядько Іван, простягнув страждальцю руку допомоги. Дядько Михайло потягнув його за цю руку і впустив вниз на себе. Обидва стали кричати дуетом, хоча і трохи не синхронно. Дядько Михайло звинуватив сусіда Івана в нестійкості. Той теж знайшов якісь аргументи, дуже переконливі, в основному відносились до генетичної неповноцінності дядька Михайла. Потім вони якось знайшли спільну мову, один підсадив іншого, і потрохи обидва вибралися на поверхню планети. Глядачі на балконах, які очікували більшого напруження драми, розійшлися розчаровані. На наступний день, ближче до вечора, робочі з екскаватором повернулися назад.Виявилося, що вчора копали не в тому місці, стало ясно, чому нічого не знайшли. Яму у дворі закопали, і викопали нову, цього разу з боку вулиці. Вже на глибині півтора метра стали зустрічатися ознаки похованої цивілізації, зокрема телефонний кабель. Кабель став жертвою розкопок перш, ніж його встигли помітити. Після короткого обговорення було прийнято рішення зупинитися на досягнутому і піти. Був вечір, а складні рішення краще приймати на свіжу голову. Ви вже здогадалися, так? Пізно ввечері дядько Митя йшов додому. Він пам'ятав, що у дворі будинку в земній корі двометровий отвір, і вирішив обійти будинок з іншого боку. Вранці, коли він виходив з дому, яма у дворі ще була, а на вулиці ями не було. Дядько Михайло не знав, що в його відсутність приходили робітники і поміняли ями місцями. Він впав вниз в яму і знайшов там порваний телефонний кабель. Якщо хто не знає, в момент виклику, напруга в телефонній лінії досягає 110 вольт, в цьому криється розгадка таємниці, чому зв'язківці не люблять зачищати дроти зубами. Дядько в падінні намацав кабель руками. Так співпало, що якраз в цей момент хтось намагався додзвонитися до будинку № 3 по Тихому провулку. Кабель був пошкоджений, до телефонного апарату виклик не дійшов. Виклик прийняв дядько Михайло. Колись дуже давно дядько Михайло здобув освіту електрика в ПТУ, там йому розповіли, що робити, якщо сталося коротке замикання людини з електрикою. Тепер отримана освіта стала йому в пригоді. Дядько Михайло видав звуки злиття людини з порушеною телефонною лінією.На цей раз йому не була потрібна допомога дядька Івана, щоб вибратися з ями. Отримавши заряд бадьорості, дядько Михайло одним стрибком здобув переконливу перемогу над гравітацією. У попередній ямі йому було набагато комфортніше. Опинившись зовні ями, дядько Михайло наклав на археологів таке витіювате прокляття, що Тутанхамон помер би від заздрощів ще раз. Весь подальший шлях до квартири дядько Михайло виконав, тримаючись однією рукою за стіну, а ногами промацуючи грунт перед собою. Навіть в під'їзді він про всяк випадок перевіряв на дотик кожну сходинку. Він уже ні в чому не був упевнений. На наступний ранок, відразу після обіду, до будинку № 3 по провулку Тихому повернулися робітники. Хотіли засипати вчорашню яму, але в ній сиділи розлючені зв'язківці з місцевої телефонної станції. Дуже сердиті. Стався конфлікт, зв'язківці запропонували робочим шукати свої труби в іншому місці, неподалік від фалопієвих. Робочі так далеко йти не стали, просто викопали ще один шурф, п'ятьма метрами лівіше попереднього. На цей раз труби знайшлися. Робочі зраділи, дуже захопилися і прорили траншею, довгу, як добротний удав. Траншея перетнула тротуар і захопила навіть трохи проїжджої частини. Для зручності пішоходів через неї був перекинутий місток з трьох дощок. Внизу, під дошками, плескався Дніпро. Як завжди, пізно ввечері дядько Михайло йшов додому.