Українські Анекдоти

Минула п'ятниця, передноворічний розпродаж. В натовпі у торговому центрі стояв хлопчик. Його мама уважно вибирала косметику. Він тягнув її за рукав і нив. «Мааам! Ну мааааам! ». Намагався дозувати, витримував драматичні паузи. Але все одно, навіть за пару хвилин це реально виносило мозок. А вона підкреслено ніяк не реагувала. Схоже, предмет його хотілок був добре відомий їм обом. Навряд чи туалет - це справа серйозна, відразу на вихід. Значить, іграшку канючить, - здогадався я. Всі аргументи давно вичерпані, залишилося це «маааам!» Але ж ні. Малий раптом зрозумів, що став шумовим фоном. І змінив формат. Виявилося, що він канючив зовсім не іграшку. Сказав коротко і рішуче, майже басом: «Мама! Я взагалі-то жерти хочу ». Відразу подіяло! Неголосно сказав, а всі обернулися. І вона повернулася вражена. «Це що ще таке ?! Жерти - погане слово! Дуже погане! Та ще на людях! Ну як не соромно? !! Треба говорити - «їсти хочу». Або - «перекусити». Спокійно і ввічливо. У нього від обурення аж очі засвітилися. У такі хвилини до нас вперше приходить справжнє красномовство. І прокидаються справжні мужики. "Мамо! Перекусити я хотів - у взуттєвому! Їсти - там, де сумки! А там де сукні - я вже дуже зголоднів. І ось тепер я - ПРОСТО жерти ХОЧУ !!! »