Українські Анекдоти

На карпатську полонину з лісу виходять двоє “турістов”: - Сматрі, гуцул косіт траву, пайдьом, спросім дарогу. - Тіха ти, сматрі: вон єво сумка под кустом, падкрєпімса, пака он нє відіт. Швидко з’їли хліб, сало, випили молоко, осміліли: - Уходім втіхаря? - Он нє відєл, пайдьом папрікаливаємса с дурака. - Ей, дєд, што дєлаєш? - І вам доброго здоровя, хлопці! Поки погода треба траву косити. - А вот єслі би тєбє жена молока нє дала, ти б касіл? - Хлопці поки погода – тра косити, води з джерела попив би та й косив! - А єслі хлєба нє дала би? - Он малина, чорниці, якось би перекусив. Кажу ж : є погода – тре косити! - А єслі сала нє дала би? - Ото вже нє, не косив би: сонце пече так, що піт тече по плечах, аж донизу, і так в задниці пече, що не лиш косити – ходити не можеш, поки салом не помащу. - *лять! Я тєбє гаваріл ГАВНО, а ти “гарчіца, гарчіца”!